Сонна Лощина

На відміну від решти бартоновськіх фільмів, це не фантасмагорія, не екранізація комікса, це - легенда, страшна кіно-казка з претензією на історичну достовірність (фактично фільм поставлений по мотивах повісті Вашингтона Ірвінга "Легенда Сонної Лощини", але тільки по мотивах).

Знавця і любителя бартоновського кіно в "Сонній Лощині" зайвий раз приємно здивує чудова сделанность фільму. На жаль (або на щастя?), в "С.Л." майже відсутня фірмова графічность Бартона, тут все до межі правдоподібно - костюми (зовсім небагато запилені), грим (практично непомітний), декорації (у одному інтерв'ю Бартон сказав, що йому і художникам-декораторам коштувало чималі праці зробити їх так, що, зняті на натурі, сцени виглядають немов павільйонні). Навіть крапелька комп'ютерних ефектів виглядає тут як не можна природно - це вам не четвертий Бетмен, майже наполовину намальований на всяких там "силіконах".

Підбір акторів майстерний і оригінальний - за виключенням хіба що Деппа, що вже знімався у Бартона. Особливо незвично, зрозуміло, поява Кристини Річчи мало того, що блондинки, так ще і в романтичній ролі, що для її репертуару нехарактерно. Тут знявся навіть Крістофер Уокен - природно, в ролі лиходія (власне, безголовий лицар, в моменти, коли він з головою). Тут у нього абсолютно демонічна зовнішність і потворна поведінка, за які роль Вершника напевно отримає гідне місце в його пантеоні негативних персонажів.

Так, щодо повісті Ірвінга. У повісті все не так цікаво (все-таки Бартон уміє складати страшні казки!), Крейн там - смішний і непривабливий шкільний вчитель, йолоп, що над усе цінує хорошу вечерю і попащекувати із старими, а історія закінчується на пригоді з гарбузом. Про відрубані голови там ні слова. Але ми-то з вами знаємо, що якщо голови котяться з плечей, то це може стати початком оч-чень цікавого кінофільму!..